Кенія останніми роками стає дуже популярним туристичним напрямком. З кожним роком збільшується кількість людей, які приїжджають у країну, щоб побувати на сафарі та відпочити на пляжах, познайомитися з культурою і звичаями аборигенів, і помилуватися красивою природою. Їм слід заздалегідь дізнатися, з якими природними катаклізмами або катастрофами вони можуть зіткнутися. Стихійне лихо завжди приходить несподівано, але знаючи про його потенційну можливість до нього можна підготуватися.
Кліматичні особливості Кенії
Кенія – країна Східної Африки, яка лежить прямо на екваторі. Однак рельєф країни та особливості її розташування змінюють клімат Кенії. Замість звичного екваторіального на більшій частині країни панує тропічний клімат, і лише в деяких місцях – субекваторіальний.
Для тропічного клімату характерна наявність двох сезонів – дощового і сухого. Більшу частину року в Кенії триває сухий сезон, коли опадів не так багато. У північно-західних районах країни опадів так мало, що посуха там – звичайна справа.
Уздовж узбережжя Індійського океану пік опадів припадає на весну, березень-квітень вважаються найбільш дощовими місяцями. Це часто стає причиною сильних повеней.
Берегова лінія Кенії не дуже протяжна, близько 600 кілометрів, до того ж уздовж неї йде захисна стіна коралових рифів. Тому океанічні шторми, циклони та можливі цунамі не завдають країні великої шкоди.
Через центральну частину країни проходить великий рифтовий розлом. Це тектонічно активна зона, в якій тривають рухи земної кори. У віддаленому майбутньому цей рифт розколе Африку на дві частини, але процес цей тривалий. Тому великої тектонічної активності тут не спостерігається, а майже всі вулкани на кордонах рифту вважаються сплячими.
У Кенії досить багато лісів і саван, зарослих травою. Тому для неї актуальна проблема лісових пожеж у посушливий сезон.
До потенційно небезпечних чинників, здатних стати причиною стихійного лиха, можна віднести:
- Сейсмічна активність. Великий Африканський розлом нині не проявляє тектонічної активності, хоча щороку збільшується на кілька міліметрів. Тому ризик землетрусу тут є, але не дуже високий.
- Протяжна берегова лінія. Навіть перебуваючи під захистом мілководдя і коралових рифів, залишається джерелом підвищеної небезпеки щодо штормів, циклонів, цунамі.
- Вулканізм. Наразі вулкани Кенії не вивергаються і вважаються сплячими, але ситуація може змінитися з посиленням тектонічної активності.
- Сезонні урагани та шторми. Майже не зачіпають узбережжя Кенії та не завдають реальної шкоди.
- Проливні дощі. Можуть спричиняти короткочасні повені та розливи численних річок.
- Високі гори та плоскогір’я. Підвищують імовірність виникнення зсувів і каменепадів, що загрожують транспортному сполученню і поселенням.
- Велика лісистість і протяжні савани. Є ймовірність виникнення та поширення лісових пожеж.
Значення вивчення історії природних катастроф
Історія природних катастроф – це важлива інформація, яку необхідно вивчити перед поїздкою в обрану країну. Знаючи про потенційні небезпеки, які можуть на вас чатувати, можна не тільки вибрати правильне місце, а й час, сезон року, коли загроза опинитися в епіцентрі стихійного лиха виявиться мінімальною.
Наприклад, знаючи про те, що сезон дощів, коли найчастіше трапляються повені, починається наприкінці лютого і триває до початку травня, можна вибрати для поїздки в Кенію інший час.
З цієї статті ви дізнаєтеся хронологію природних катастроф, які відбувалися на острові в минулому.
Землетруси та цунамі
У 2018 році світова громадськість була розбурхана повідомленням про гігантську тріщину в Кенії. Вона виникла без жодних видимих причин між містами Найробі та Нарок, і стала наслідком активізації тектонічних процесів у рифтовій зоні. Це тривожний знак, який може віщувати подальше посилення сейсмічної активності та низку великих землетрусів.
Поки ж Кенія залишається доволі спокійною в сейсмічному плані країною. Підземні поштовхи тут фіксуються, але більша їхня частина залишається непоміченою населенням. Так, наприклад, сталося із землетрусом початку серпня 2023 року. Поштовхи магнітудою до 5 балів мали епіцентр у сусідній Танзанії. Жителі Кенії їх не відчули.
Січень 1928 року
Найсильніший землетрус в історії Кенії стався 6 січня 1928 року, коли країна була ще британською колонією. Магнітуда поштовхів становила 7 балів. Через три дні стався афтершок, чия магнітуда виявилася на рівні 6 балів. Епіцентри землетрусів були в окрузі Барінго, на північному заході країни. Повідомлення про жертви не надходили, що не дивно – місця це малонаселені.
22 січня 2012 року
Це типовий для Кенії землетрус, який стався в околицях озера Рудольф, також на північному заході республіки. Магнітуда поштовхів виявилася невеликою – 5.2 бала. Глибина епіцентру виявилася досить близькою – 15 кілометрів. Але руйнувань і тим більше жертв не було.
Цунамі 26 грудня 2004 року
Наслідки катастрофічного землетрусу в Індійському океані в останні дні 2004 року відчули на собі багато країн. Дісталося навіть таким далеким від епіцентру територіям, як Сомалі та Мадагаскар. Але Кенію успішно захистили коралові рифи й руйнувань на її берегах не було. Тільки одна людина загинула під час цунамі.
Виверження вулканів
В останні сто років вивержень у Кенії не відбувалося, але все те, що ми говорили про землетруси вище, справедливо і щодо вулканізму. Щонайменше два десятки сплячих і недіючих вулканів налічується зараз у Кенії. Деякі з них проявляли активність зовсім недавно, інші вивергалися багато тисяч років тому.
Вулкан Баррієр
Цей вулкан розташований біля південного краю озера Туркана, яке лежить у зоні найсильнішої вулканічної активності в Кенії. Навколо Баррієра знаходяться кілька інших вулканів і всі вони можуть проявляти активність. Сам Баррієр востаннє вивергався 1921 року. Висота конуса вулкана 1032 метри.
Емуруангоголак
Цей вулкан лежить у зоні рифту, на південь від вулкана Баррієр. Його висота 1285 метрів. Нині вулкан проявляє постійну фумарольну активність, а його останнє виверження відбулося 1910 року.
Шторми та урагани
Кенія лежить на північ від басейну поширення тропічних циклонів в Індійському океані. Циклони від екватора загинаються на південь і накривають Мадагаскар і прилеглі країни, не зачіпаючи Кенію. Тому тут практично не трапляються руйнівні урагани або сильні шторми. За останні 50 років даних про руйнування і жертви, що сталися внаслідок таких ударів стихії, не надходило.
Повені
Повені є регулярним сезонним лихом для східної частини Кенії. Їхній пік припадає на березень-квітень, коли країну заливають сильні дощі, але не рідкість вони й восени. Найбільш руйнівними виявляються ті повені, які приходять на зміну сильній посусі. Нижче ми навели список найсильніших повеней останніх років.
Квітень-травень 2018 року
Рекордна кількість опадів випала в Кенії, що спричинило численні повені та пов’язані з ними зсуви ґрунту. 9 травня через великий приплив води, виявилася зруйнована гребля Петель, наприкінці місяця постраждали ще 4 дамби на озері Барінго. Потоки води змивали будинки та руйнували дороги. Загальна кількість загиблих перевищила 180 осіб, а збитки оцінили у 200 мільйонів доларів.
Листопад 2019 року
Найсильніші зливи налетіли на округ Західний Покот, що лежить на півночі Кенії. Тисячі людей залишилися без даху над головою, потоки бруду і води змивали дороги та руйнували цілі населені пункти. Понад мільйон людей потребували допомоги.
Квітень 2020 року
Масштабна повінь зачепила 29 округів країни. Річки вийшли з берегів, зсуви руйнували будинки та дороги. Близько 100 тисяч осіб довелося екстрено евакуювати, ще 800 000 постраждали. Було зруйновано або пошкоджено 160 тисяч домогосподарств. Загинуло 237 осіб.
Березень-квітень 2023 року
І знову сильні зливи паралізували життя в країні. Цього разу кількість постраждалих перевищила 36 тисяч осіб, багатьох довелося евакуювати в безпечні місця. Найсильніше стихія вирувала на північному сході країни. Там загинули 16 осіб.
Посуха та пожежі
Посуха, і пов’язані з нею природні пожежі, є другим лихом країни після повеней. У сухий сезон достатньо будь-якого загоряння, щоб розгорілася пожежа.
Березень 2009 року
Сильна пожежа охопила Національний парк Лонгонот, який розташований у кратері однойменного згаслого вулкана. Вогонь загрожував унікальній екосистемі з мавп, кроликів, змій і мангустів, які прижилися в цьому місці. Здебільшого тварини гинули навіть не від вогню, а від диму, яким заволокло кратер.
Лютий 2019 року
Пожежа охопила схили найвищої гори в країні – Кенії. Горіли сотні гектарів вересових пусток. Вогонь можна було бачити навіть із супутників. Сильний вітер заважав впоратися з пожежею, і лише березневі зливи допомогли загасити її.
Лютий 2022 року
Близько 600 гектарів лісу було охоплено вогнем у Національному парку Абердер, що лежить за 100 кілометрів на північ від Найробі. Великої загрози зазнала популяція чорних носорогів, що проживає в парку, але люди не постраждали. Цей же парк палахкотів уже не раз раніше. Подібні пожежі траплялися у 2017 і 2018 роках і раніше.
Висновок:
Найбільшу загрозу для туристів, які відпочивають у Кенії, становлять весняний максимум опадів і пов’язані з його початком повені. Щороку в потоках води, а часто бруду, гинуть люди, а оскільки відбуваються повені частіше на узбережжі, то й туристам доводиться бути обережними.
Загроза землетрусу поки що невелика, але потенційно можлива. Активізація сейсмічної активності може статися будь-якої миті та давати якісь прогнози вчені не ризикують. Також невелика загроза виверження вулкана.
Тропічні циклони обходять Кенію стороною, хоча урагани все-таки трапляються. Але від ударів штормів узбережжя непогано захищають численні коралові рифи.
У посушливий сезон відбуваються лісові пожежі, але вони завдають шкоди лише унікальним екосистемам, рослинам і тваринам.
Найкращий час для поїздки в Кенію – з травня по січень. Це період, коли кількість опадів залишається на прийнятному рівні, не викликаючи сильних повеней. На океанічному узбережжі завжди тепло, а взимку і влітку дмуть досить сильні вітри, що дозволяють займатися активними видами відпочинку.