Узбекистан досі видається багатьом європейцям країною загадковою і малозрозумілою, але при цьому дуже цікавою. І сьогодні кількість туристів, які приїжджають у країну, зростає рік від року. До республіки їдуть не тільки з Європи, а й із сусідніх країн Азії, з Америки та Австралії. Туристам слід заздалегідь дізнатися, з якими природними катаклізмами або катастрофами вони можуть зіткнутися. Стихійне лихо завжди приходить несподівано, але знаючи про його потенційну можливість до нього можна підготуватися.
Кліматичні особливості Узбекистану
Узбекистан – держава в центральній частині Середньої Азії, що витягнулася на 1400 кілометрів із заходу на схід. Цим визначається різноманітність кліматичних умов у країні.
Західні та центральні частини країни вкриті безплідною пустелею, плоскогір’ями та низовинами. Вони мало заселені, але багаті корисними копалинами.
Східна частина Узбекистану – гориста. Тут починається Тянь-Шань, одна з найбільших гірських систем світу. Тому й клімат стає м’якшим, з’являються численні гірські річки та водосховища, а на альпійських луках пишно цвіте різнотрав’я.
Тянь-Шань – гори середнього віку. Вони утворилися приблизно 400 мільйонів років тому, і тектонічні рухи в них досі не припинилися. У цьому причина частих землетрусів у регіоні. Однак, сильних землетрусів в Узбекистані буває небагато. У цьому столітті ще не було жодного, у минулому – відчутно трясло п’ять разів.
Проте, навіть незначні поштовхи в горах можуть ставати причиною зсувів і каменепадів, що несуть певну загрозу жителям і туристам.
Клімат в Узбекистані різко континентальний, що виражається різкими перепадами температур протягом року і малою кількістю опадів. Тому повені тут майже не трапляються, а ось посуха – постійний гість на землях республіки.
До потенційно небезпечних чинників, здатних стати причиною стихійного лиха в Узбекистані, можна віднести:
1. Сейсмічна активність. Середня за інтенсивністю, що загрожує кількома руйнівними землетрусами протягом століття. Може зачіпати найбільш густонаселені та популярні у туристів місця країни, зокрема столицю Ташкент.
2. Високогір’я. Підвищує ймовірність виникнення зсувів, селевих потоків і каменепадів, що загрожують транспортному сполученню і поселенням. Такі події відбуваються часто після землетрусів, навіть найнезначніших за магнітудою.
3. Гірські водосховища. Можуть бути зруйновані під час землетрусу або з інших причин і завжди є потенційною небезпекою для селищ, що лежать нижче по схилах.
4. Пустеля. Щорічно пустеля відвойовує нові ділянки земель і сільськогосподарських угідь, що є для республіки справжнім стихійним лихом. Боротьба з настанням пустелі триває вже багато років і навряд чи закінчиться в найближчому майбутньому.
5. Спекотний і сухий клімат. Стає причиною пилових бур і лісових пожеж.
Значення вивчення історії природних катастроф
Історія природних катастроф – це важлива інформація, яку необхідно вивчити перед поїздкою в обрану країну. Знаючи про потенційні небезпеки, які можуть на вас чатувати, можна не тільки вибрати правильне місце, а й час, сезон року, коли загроза опинитися в епіцентрі стихійного лиха виявиться мінімальною.
Наприклад, знаючи про те, що надзвичайно спекотний і посушливий сезон, під час якого перебування в Узбекистані стає некомфортним, триває з червня до серпня, можна вибрати для поїздки в країну інший час.
З цієї статті ви дізнаєтеся хронологію природних катастроф, які відбувалися на островах у минулому.
Землетруси
Не можна сказати, що Узбекистан абсолютно безпечний щодо виникнення землетрусів, але тут набагато спокійніше, ніж в Індії, Туреччині або Японії. За все XX століття в країні сталося тільки 5 великих землетрусів, і небезпека нової сейсмічної події невелика. Ось список найсильніших землетрусів минулого:
16 грудня 1902 року
Рано вранці підземні поштовхи вдарили по місту Андижан, на самому сході Узбекистану у Ферганській долині. Магнітуда поштовхів досягла 6.4. У результаті миттєво було зруйновано 11 тисяч глинобитних будівель і близько 160 – цегляних. Було зруйновано кілька бавовняних заводів. Загинули 4600 осіб.
2 листопада 1946 року
Епіцентр цього землетрусу знаходився в Киргизстані в районі міста Джалал-Абад, його магнітуда сягала 7.5. У результаті серйозних змін зазнав рельєф гірського Чаткальського хребта: відбулися великі зсуви та обвали, утворилося кілька озер. Кількість жертв невідома, але місцевість була дуже слабо заселеною.
26 квітня 1966 року
Найруйнівніший землетрус в історії Узбекистану стався практично в центрі Ташкента. Його осередок залягав на глибині 3 кілометрів, тому навіть за невисокої магнітуди (5.2), він заподіяв величезні руйнування. Було зруйновано 2 мільйони квадратних метрів житла, громадські та культурні будівлі, підприємства харчування. Без даху над головою залишилося 300 тисяч осіб. Однак кількість загиблих виявилася невеликою – всього 8 осіб.
8 квітня і 17 травня 1976 року
Два сильних землетруси поспіль сталися в місті Газлі, центрі нафтовидобувної промисловості Узбекистану. Їхня магнітуда сягала 7.3 бала. У результаті Газлі було повністю стерто з лиця землі, зруйновано 90% будівель. Кількість постраждалих досягла 20 тисяч осіб.
13 жовтня 1985 року
Епіцентр останнього у XX столітті сильного землетрусу знаходився в північному Таджикистані, біля кордону з Узбекистаном, поруч із містом Кайраккум. Сила поштовхів досягла 8 балів. У самому Узбекистані серйозних руйнувань не було, а ось в епіцентрі загинуло близько 100 осіб.
Повені
Оскільки про проливні дощі, які зазвичай ставали причиною повеней в інших країнах, в Узбекистані говорити не доводиться, причиною місцевих повеней стають прориви дамб водосховищ і гірських озер. Це локальні повені, що не поширюються на широкі території.
1 травня 2020 року
Цього дня стався прорив дамби на Сардобінському водосховищі, за 140 кілометрів від Ташкента. Причиною прориву став штормовий вітер, який утворив величезні хвилі. У результаті було затоплено кілька населених пунктів нижче за течією, зруйновано мости та дороги. Близько 70 тисяч осіб довелося евакуювати.
Урагани
Останніми роками сильні урагани все частіше накривають пустельні та степові райони республіки. Вчені пов’язують це явище з глобальною зміною клімату і попереджають, що в майбутньому кількість ураганів збільшиться.
27 квітня 2020 року
Сильний ураган налетів на стародавнє місто Бухару й область. Вітер легко зривав дахи з будинків і гнув стовпи електропередач. За кілька годин було серйозно пошкоджено 40 тисяч будинків і 900 соціальних об’єктів. Особливої шкоди було завдано сільськогосподарським підприємствам: було знищено сотні теплиць, проливною зливою затоплено поля бавовнику і пшениці. Загальний збиток сягнув 14 мільйонів доларів.
Селі та зсуви ґрунту
Причиною цих природних катастроф стають або короткочасні проливні дощі, або підземні поштовхи в гірських районах республіки. Щорічно зсуви ґрунту та селі завдають значної шкоди транспортній інфраструктурі та гірським селищам.
Так, у 2022 році пройшли 15 великих селевих потоків, які знесли 245 будинків і 19 мостів. У низці випадків селі ставали причиною загибелі людей, як це сталося 10 травня, коли селевий потік зніс у річку легковий автомобіль. Загалом за весну 2022 року загинуло 9 осіб.
Пилові бурі
Це скоріше неприємне, ніж небезпечне природне явище також має тенденцію до посилення в останні роки. Їхньою причиною стає опустелювання земель, зокрема в сусідніх країнах – Туркменістані та Афганістані. Пил і пісок приносить сухий і спекотний південний вітер афганець.
Саме в цьому криється причина пилових бур, які регулярно накривають Бухару, Самарканд і навіть Ташкент, знижуючи видимість на дорогах і ускладнюючи дихання навіть у здорових людей.
Лісові пожежі
Лісів в Узбекистані дуже мало, майже всі вони зосереджені в гірських районах сходу республіки, тому й загоряння надзвичайно рідкісні та незначні за обсягом, але все-таки трапляються. Так, у липні 2023 року загорілися кілька ділянок лісу в Ташкентському лісгоспі. Осередок загоряння був невеликий і з пожежею вдалося легко впоратися.
Висновок:
Найбільшу загрозу для туристів, які відпочивають в Узбекистані, становлять можливі землетруси. Їх кількість незначна, але в будь-який момент може статися землетрус, подібний до Ташкентського 1966 року, адже точно спрогнозувати час чергової сейсмічної події поки що неможливо.
Для туристів, які мандрують у горах, основною загрозою стають селі, зсуви та каменепади. Особливо велика їх кількість трапляється після дощів: взимку або навесні.
Загрози повені в республіці немає, хоча невеликі підтоплення можуть спостерігатися.
Урагани та пилові бурі не несуть великої небезпеки, хоча можуть затьмарити ваше перебування в країні. Велика частина пилових бур припадає на літо, а урагани частіше трапляються навесні.
Лісових пожеж у країні майже немає через низьку лісистість (близько 5%), а ті, що відбуваються, не загрожують гостям республіки.
Найкращий час для поїздки до Узбекистану – з квітня до початку червня, коли ще не так спекотно, а в горах цвітуть численні альпійські луки, та у вересні-жовтні, коли закінчується літня спека, і настає період збору врожаю місцевих фруктів.